І ви покинули... и ви пішли...
І в найми душі віддали,
И клад, що вам діди сховали,
На скибку хліба проміняли...
Цигани ви,
Цигани ви!...

А там в землі, який там скарб лежав,
І скільки струн в собі ховав...
Які б то звуки розітнулись,
Коли б ви дивних струн торкнулись!...
Не варті ви,
Не варті ви...

І часом чує ліс в пітьмі нічній,
Як десь на кобзі золотій
Струна застогне і порветься,
І стогін скаргою поллється.
О де ж ви єсть?
О де ж ви єсть?