Там далеко на Підгір’ю
Хвилі ясні, мов алмаз:
В їх світиль мій зір вдивлявся,
Та чомусь я в них не вдався,
Ой не вдавсь ні раз.

Там далеко на Підгір’ю
Дуби з бурі ся сміють':
В їх я тіні в світ збирався,
Та їх сили не набрався,
Не набрався в путь.

Там далеко на Підгір’ю
Плачуть білі берізки:
В них я, жалю мій, удався,
В них то суму я набрався,
Не в дубів, в ріки!