Не на шовкових пелюшках,
Не у величному палаці;
В хатині бідній він родивсь 
Серед не волі тьми і праці.

Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась.
І цілу ніченьку 
Вона за сина молилась.

І Бог почув молитву,
І дав душі убогій силу,
І в руки хлопцеві вложив
Співецьку надзвичайну ліру.

І виріс він і кобзу взяв,
І струн її торкнувсь рукою
І пісня дивна полилась,
Повита вічною журбою.