Ой чого ти, дівчинонько, та засумувала?
Чи не того що на тебе в селі слава стала?
Не журися, дівчинонько, в тугу не вдавайся
Та за мене молодого заміж собирайся.

Нехай люди балакають, бо їм заздро стало,
Що ти бідна сиротина парубка придбала...
Хай про тебе люди кажуть недобрії речі,
Ти ж від щирого їм серця плюнь у самі очі.