Кілько дум ту переснилось
В ранній час весни,
Що пісень журливих лилось,
Чувєсь, Отче, Ти!

І ті рожі, що конали
В лютій бурі шум,
Пташки ті, що мов ридали
Й темних борів сум.

І ті зорі, що ясніли
Блеском і красов,
Тисячами іскор тліли
Й гасли надімнов, 

І ті мряки, що покрили 
Гори, низ і луг, 
І мов перлами Вкрасили 
Ніжний цвітів пух:

Чули, що душа співала
В ранній час весни;
Но чом жалем піснь дрожала,
Знаєш, Отче, Ти!