Глубоким, тихим вснуло сном 
Усьо кругом. 
Лиш вітер виє під вікном 
Сумний псалом. 

Крізь шиби невиразно чуть, 
То там, то туть, 
Як краплї дощеві падуть, 
Важкі мов ртуть. 

І в двері чути легкий стук: 
Пук-пук, пук-пук!...
Таємний, добре знаний звук 
Незримих рук. 

Хто йде? -- питаюсь мов зі сна -- 
„То я, то я,
Твоя товаришка давна, 
Нудьга, нудьга.”