Гнався постом засідатель
    На чиюсь біду.
Серед ставу й заломився
    На тонкім льоду.
Б’ються соцькі й розсильнії,
    Б’ються рибаки.
Водять шнури край пролому,
    Ості і гаки.
Але йде жидок убогий,
    Пейсами потряс.
«Гирсти-гирсти, — став питати,
    Що таке у вас?»
«Засідатель утопився,
    Господи прости!..
Ходи, жидку, хоч поможеш
    Шнура завести».
«Гирсти! Нащо то шукати
    Людської біди?
Лиш карбованець наставте —
    Вийде сам з води!»