Прийшла в церкву стара баба, 
Свічок накупила; 
Де була яка ікона, 
Всюди поліпила. 
І ще пара остається, 
Де їх приліпити?... 
“Ага! — каже, — Пошукаю 
Святого Микити!” 
Найшла баба і Микиту 
Святий чорта ціпить! 
Баба одну йому ставить, 
Другу чорту ліпить... 
Бачать люди й розважають, 
Щоб там не ліпила; 
“Що ти, бабо, — кажуть, — робиш? 
Таж то вража сила!... 
Але баба обернулась: 
“Не судіте, люди! 
Ніхто того не відає, 
Де по смерті буде... 
Чи у небі, чи у пеклі 
Скажуть вікувати; 
Треба всюди, добрі люди, 
Приятеля мати”.