Меркнуть зорі, білою стіною 
Смутен день на обрії встає, 
Сивий сніг заносить поле бою, 
Чорний ворон білий труп клює.

Все мовчить. Країна заніміла,
Від пожарищ в'ється  мертвий дим.
Над Дніпром розгнівана могила 
Розмовляє з вітром сніговим.

Ходить вітер, посланець крилатий,
На криваве заклика вино...
Припадає до причілку хати,
Срібним перстнем стукає в вікно.

Вечір довгі простягає крила,
Тихі тіні викралися з хат,
Поток лягла ворожа сила,
Не побачить сонця супостат.

Гомонять під Каневом селяни,
Оживає постать Кобзаря.
Віє вітер з Ясної Поляни, 
Над Москвою світова зоря!