Як я був молодий,
То дівчата мовби рій,
Уганяли все за мною,
Не давали ми спокою.
Я ж втікав все від них,
Бо гадавєм, що це гріх,
Заглядати у дівочі гарні личка,
Личка й очі.
Та за тих трийцять літ,
Вже зовсім змінився світ,
Не зійдуся ні з одною,
Щоб літала ще за мною.
Тепер я, коли б міг,
Не зважав би чи це гріх,
Заглядав би я їм в очі,
Та ні одна вже не хоче!