Схилилась дуплава, гнила,
Порохнава, суха верба,
Ах серце сточила, погризла,
Та спила мені журба.
Ой вітер гуляє, вербою хитає,
Скрипить верба, не жалують люди
Що серце у груди дере журба!
Ой, віти ламає, в подругу метає,
Сестра верба, і мила кепкує,
Що серце шматує, та рве журба.
Гей, громе із хмари вдар
З бурею в парі в суху вербу,
Гей, лютеє горе, добий серце
Хоре й скінчи журбу!