Я й не жалую, що кину сьвіт отсей: 
Бо не кину дорогих мені людей, -- 
Розіллюсь по всій природі:
В любій, сонячній погоді, 
В срібних водах, у лісках, 
У квітках. 

Невидимо я полину по землі 
Тихим вітром по запашному зіллі 
Ароматом, повним чару, 
Обійму тебе, мій царю, -- 
Горду голову твою 
Оповю.