Хіба тільки рожам цвісти?
Хіба солов’ям лиш співати?
Хіба нам для щастя весну
Минулую треба вертати?

Хіба тільки в ріднім кублі
Я можу виспівувать долю?
Гріх птасі хіба восени
Хоч день політати на волі?

І, вивівши діти, пташки у вирій
Не зараз одлітають, –
Є квіти, що лиш восени
Розкішно цвісти починають.

І часом хвилина ясна
Значніша од од років настане,,
Тоді й серед льоду весна
В воскреслому серці прогляне.