Удосвіта встав я, темно ще надворі;
Де-не-де по хатах ясне світло сяє;
Сяє ясне світло, як на небі зорі…
Дивуюсь, радію, у серця питаю:
“Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?”
         “Ой скоро світ буде,
         Прокинуться люде,
         У всяке віконце
         Засіяє сонце!”

         Ой ударю ж зразу
         У струни живії:
         “Прокиньтесь, вставайте,
         Старії й малії!”

         Віщуванням новим
         Серце моє б’ється,
         Через край із серця
         Рідне слово ллється.