Рано вранці я вставала,
Мичку микала і пряла,
А серденько занудилось,
Веретенце не крутилось.

Рано вранці я вставала,
Півпочинка не напряла,
Думка серденько мутила:
Все до милого летіла.

Я боялась буде мати
За роботу докоряти,
А матуся догадалась,
Чом та нитка не сукалась.

Стій же, мамо! В іншу нічку
Не одну спряду я мичку,
Сокіл мій мені присниться,
Веретенце завертиться.

Нитка чиста i тоненька
Побіжить з пучок рівненько,
І поки те сонце зійде,
Не один починок вийде!