Ні не дарма о ті, друже, надії,
В серці кохалися в нас крадькома,
Тихо бреніли, мов струни живії,
Завжди будили бажання новії,
Ні, не дарма, ні, не дарма!
Ні, не дарма вони ясно зоріли,
Люто в житю нас давила зима,
Палко ж огні їх нам душу зогріли,
Серце завзяттям в борні запалали,
Ні, не дарма, ні, не дарма!
Ні, не дарма наше серце палає,
Хочеться жити, боротись з всіма,
Хто нас в дорозі до правди спиняє,
О не даремно та сила буяє,
Ні, не дарма, ні, не дарма!