Ой, нащо ж ви, славні брати гайдамаки,
Посія_ли трупом степи та байраки?
Гей, неволе, наша доле!
Не так ті байраки, як уманське військо,
Налетіли вранці - до вечора чисто!

Запалали замки, запалали вежі,
Танцювали пани в червоній пожежі.
Гей, неволе, наша доле!
Бодай же, враже, тобі не вставати,
На нашім весіллі повік не гуляти!

Не плач, не журися, Україно-мати,
Полягли навіки воріженьки кляті.
Гей, неволе, наша доле!
Сини мої любі, сини гайдамаки,
Зацвітуть в розкошах червонії маки. 

Запишають буйно рясні волі квіти
І згадають славних лицарськії діти.
Гей, неволе, наша доле!
Брати-гайдамаки бардзо добре стали,
За рідну Вкраїну голови поклали.