О де ти згинув, рідний краю?!
О де ви, рідні небеса, що так весною 
Чарували дитячі очі?… 
Де краса ланів, повитих яриною
В чебрець, васильки?..
Де мої сади розкішні,
Кучеряві, діброви темні та гаї?..
З життям дитячим ви пропали,
З солодким хмелем молодим.
А що ж мені тепер зосталось?
Нічого більше… Я один, як демон,
Вигнаний із раю, в чужій холодній
Стороні тиняюсь мовчки по майданах
В тяжкому заклятому сні!