Повна грому, як війна,
В сталь розпечену сповита,
Чорна, хмура і сердита
Богом кари йде вона
І реве несамовито.

Грізно суне, грізно б’є
В піднебесному роздолі.
Ще їй ширу, ще їй волі!
Все темнішою стає
І росте, росте поволі.

Ні спинить, ні розігнать!
В тьмі і сяєві страшному
Вся з води, вогню і грому,
Вся і гнів, і благодать
Б’є й кропить без угомону.

І окроплені лани
Підіймають свіжі груди,
І стають робочі люди
Незалежні, як пани,
Урожай і воля буде!

Так закутий в ланцюги гніту,
Здирства і знущання,
Рух народу в час повстання
Розбива все навкруги,
Повний сили й поривання!

І безмірний вздовж і вшир
Він гримить, горить і сяє,
Пута рабства розбиває,
І навік розкутий мир
Сонце правди зустрічає!