Одкриваються рани —
Давні рани, нудьгою роз’ятрені знов…
І червону, гарячу мов полум’я, кров
     Вже не стримує зілля омани.
           Одкриваються рани…

           Рани, серця рубіни!
Ви — єдиний той дар, ви — той скарб жебрака,
Що дала йому з ласки кохана рука
     На розстанні, в останні хвилини…
           Рани, серця рубіни!..

            О, рубіни червоні!
А хто ж вам дав багровість і полиск огня?
Моя гордість, ображена гордість моя,
     Що тримала мій гнів на припоні.
            О, рубіни червоні!..