Ви цариця прозорих, як марево, фей,
Ви Моргана прекрасна;
А я ельф, білий ельф, я мов усміх лілей,
Мов та мрія неясна.

Ми, гойдаючись, линемо в легкім танку
По незнаному краю,
Я промінням сплітаю мережку тонку
І ваш стан обвиваю.

Я співаю вам пісню, співаю без слів,
Ніби тільки зітхання,
Ніби шепіт душі я вкладаю в той спів
Неземного кохання.

Я так ніжно дивлюсь на богиню мою,
На красуню Моргану...
Я за вами лечу, я ваш образ ловлю–
І в тім образі тану...