Березневий вітер, сонце березневе
І крилатий прапор у височині.
Не дивуйся, Львове, стародавний Леве,
Браму мохом криту одчиняй весні!

Гей, на всі простори, на Карпатські гори
Розлітайся слово, розтинайся клич,
Сили трудовії горе не поборе,
Порвано на віки ланцюги сторіч!

Одзвеніли панські ковані підкови,
В камені відбивши свій кровавий слід.
Ти синів найкращих, сивоглавий Львове,
Обираєш нині на новий похід.

На сумирну працю за життя щасливе,
За дитячий усміх, за юнацький сміх,
За родючі ниви, за стрункі будови,
За дими заводів, за квіти садів.

Будь же, Львове, сильний, як зробився вільний.
Будь же, Львове, сильний, проти вражих зграй.
Будь же одностайний в день цей живодайний
Із синів найкращих кращих обирай!