Пусто, сумно, квіти гинуть,
Йде до нас зима в гостину;
То морими йде, то шляхом,
Кличе нужду сіромаху.
Шлях чи поле мірить кроком,
А де тільки кине оком;
В’януть квіти, мерзнуть води;
Від господи до господи.
Там, де захід, сонця блиски
Злотять коси їй перлисті,
Вітер ходить полем білим,
Срібним все вкриває пилом.
У сільській хатині милій
На шибках пухнастий іній,
Взявсь мороз різьбити квіти,
Щоб малі раділи діти.
Хмар сніжних несуться зграї,
Біль і смуток серце крає
Під Христові ставши муки,
Ломить задубілі руки...
Грається мороз сльозами,
Стогін йде у даль полями,
Біль тихенько скаргу шепче,
Від страху ховає серце...