Снишся мені так живо, ясно,
Лиш дуже рідко.Тії сни
Щось мають з сонця і весни,
З днів молодечих.
Встану рано,
Зирну в вікно, там — дощ, погано,
А на душі так любо, красно,
Так за пахучо, як в городі,
Де розцвітаються лелії,
Журчить потік, співають соловії,
Бринять пчілки ...
Та годі, годі!
Не буде другої весни.
Пропала дійсність, тільки сни
Мені остались.
Сни ж ся, сни,
Моя нездійснена надіє,
Як найвірнійше! І весну,
Змарнілу молодість мою
Мені нагадуй.
Аж колись
З тим сном, о тоді я засну
Навічний сон.