О, не дивуйсь, що ніч така блакитна...
Що вийдеш ти, то знала ніч оця,
І через те вона така привітна,
Ясна і ніжна без кінця...

О, не дивуйсь, що пахощі навколо,
Що, мов зомлілі, дивляться квітки,
Ця ніч твоє квітчає ними чоло
І з них тобі плете вінки.

О, не дивуйсь, що стільки зір на небі,
Що ночі так прозора срібна мла, --
Ця ніч ясна убралася для тебе,
Для тебе й срібло розлила.