О, не дивуйсь, що ніч така блакитна...
Що вийдеш ти, то знала ніч оця,
І через те вона така привітна,
Така ясна і ніжна до кінця...

О, не дивуйсь, що пахощі навколо,
Що, мов зомлілі, дивляться квітки,
Ця ніч твоє квітчає ними чоло
І з них тобі одній плете вінки.

О, не дивуйсь, що безліч зір на небі,
Що так прозора срібна мла, --
Ця ясна ніч вбиралася для тебе,
І срібло це для тебе розлила.