Не щебечи, соловейку,
під вікном близенько,
не щебечи, малюсенький,
на зорі раненько.

Як затьохкаєш, як свиснеш,
Неначе заграєш:
Так ї бьється в грудях серце,
Душу раздирає.

Як засвищеш голосніше,
А далі тихенько,
Аж у душі похолоно,
Аж замре серденько.

Зовсім трошки перестанеш,
Луна всюду пійде,
Ти в темну ніч веселишся
І як сонце зійде.

Твоя пісня дуже гарна,
Ти гарно спиваєш,
Ти щасливий-спарувався
І гніздечко маєш...

А я бідний, безталаний!
Без пари, без хати,
Не досталось мені в світі
Весело співати.

Сонце зійде, я нужуся,
И заходить - плачу:
Котру люблю дівчиноньку,
Тіеї не бачу.

Давно й чутки вже не маю
Про милу дівчину,
Цілий вік свій усе плачусь
На лиху годину.

Не щебечи, соловейку,
Як сонце пригріє!
Не щебечи, малюсенький,
І як вечеріє!

Ти лети, співай тим людям,
Котрі веселяться:
Вони піснею твоєю
Будуть забавляться.

А мені так годиться:
Стогне - не співає;
Нехай стогне коло мене,
Та смерть возвіщає.